Методичний вісник

МЕТОДИЧНИЙ ВІСНИК

Інноваційні технології як засіб підвищення якості навчально-виховного процесу

 

ЗМІСТ

І. Вступ.

ІІ. Методична комісія суспільно-гуманітарної підготовки.

         Береш О.І. Використання сучасних інноваційних технологій на уроках правознавства.

         Ковач Я.В. Впровадження інноваційних технологій як засіб розвитку творчої особистості.

ІІІ. Методична комісія природничо-математичної підготовки.

         Сочка М.І. Впровадження інноваційних технологій на уроках інформатики.

ІV. Методична комісія електротехнічних дисциплін.

         Осуська Л.І. Використання інноваційних методів навчання на уроках спецтехнології в групах  професії «Електромонтер з ремонту і обслуговування електроустаткування».

         Мельник І.М. Педагогічні інновації на уроках спецдисциплін.

V. Методична комісія будівельної промисловості.

         Орос І.О. Використання інноваційних методів навчання на уроках виробничого навчання.

         Попович І.О. Вплив інноваційних технологій на якість знань з виробничого навчання.

Гузинець Н.С., методист,

ДПТНЗ «Білківський професійний аграрний ліцей»

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

        

         На сьогодні в Україні створюються умови для переходу до гуманітарного, особистісно-орієнтованого, спрямованого на формування духовно багатої особистості, з можливостями розкриття потенційних здібностей кожної людини. Стрімкий розвиток технологій висуває перед освітою нові завдання, що потребують перегляду змісту освіти, форм,  методів, прийомів навчання.

         Одними з основних інновацій у галузі освіти є інтерактивні технології навчання. Навчання має бути спрямоване не тільки і не стільки на засвоєння готових науково-практичних знань, а на можливість продукування нових знань, на розвиток креативності, гнучкості мислення, на моделювання нових

способів діяльності і т.д.

         Застосування інтерактивних технологій навчання в навчальному процесі  дозволить розвивати основи нестандартного мислення учнів, відхилитися від стереотипності у мисленні, розвиває уяву, навички комунікативного спілкування, інтелектуальну, емоційну, мотиваційну та інші сфери.

         «Інноваційні технології» - це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів. Саме така технологія може бути найбільш ефективною, бо ґрунтується на потребах та інтересах учнів.

          Переорієнтація освіти на особистість учня, формування людини, спрямованої на самовиховання, потребує дотримання таких принципів організації навчально-виховного процесу,  як гуманізація та гуманітаризація; єдність загальнолюдського та національного; розвиток і саморозвиток учнів у процесі навчання; співробітництво, співтворчість; індивідуалізація та диференціація; оптимізація процесу навчання.

         Однією з виразних тенденцій оновлення навчання є пошук нестандартних (інноваційних) уроків.  Педагогічна суть цих  уроків полягає в такому структуруванні змісту й форми, які б викликали інтерес в учнів і сприяли б їхньому розвитку та вихованню.

         Розглядаючи інтерактивні технології навчання як інноваційні, слід пам’ятати, що будь-яка педагогічна технологія буде мертвою, якщо реальні люди, які її втілюють, не сприйматимуть її як цілісну систему. Розроблена і описана технологія - це одне, а її реалізація на уроці - зовсім інше, бо несе відбиток особистості, інтелекту конкретного викладач, який здійснює навчання на кожному уроці шляхом застосування відповідних підходів до навчання.

         Метою випуску Методичного вісника є поглиблення знань про інноваційні технології навчання, обмін досвідом з їх використання, обґрунтувати доцільність впровадження інновацій в навчально-виховний процес ліцею, аналіз готовності викладачів та майстрів виробничого навчання до інноваційної діяльності.

МЕТОДИЧНА КОМІСІЯ

 СУСПІЛЬНО - ГУМАНІТАРНОЇ ПІДГОТОВКИ

Використання сучасних інноваційних технологій

на уроках правознавства

             

Береш Олеся Іванівна, викладач правознавства,

ДПТНЗ «Білківський професійний аграрний ліцей»

Нині в Україні відбувається становлення громадянського суспільства, державної правової системи. Демократизація суспільних відносин сприяє активності особи як суб’єкта правових відносин. Це зумовлює необхідність отримання учнями знань про державно-правові явища, які є одним з провідних засобів впорядкування суспільних відносин і без яких сьогодні не може обійтися жодна людина.   

        Активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін у світі – ці риси особистості стають найважливішими на сучасному етапі історичного розвитку. Їх формування вимагає нових підходів до процесу навчання.   Навчити  дітей  вчитися, прищепити їм стійкий до знань, прагнення  самостійно  збагачуватися ними – таке  завдання постає перед викладачем. Викладач сьогодення завжди у пошуку. Він  має  навчити  учнів  мислити,  критично оцінювати дійсність,  мати  і відстоювати   власну  думку,  виробляти індивідуальний стиль.

      Сучасні філософські знання про світ, про людину змушують викладачів відшукувати та розробляти принципово нові підходи, методи пізнання світу, пізнання невідомого, засновані на принципах діалогічності, толерантності, різні прийоми, засоби вивчення дійсності. Підготовка нового покоління до життя в суспільстві, в якому зростає складність його устрою і мобільність, -  гарантія існування самого суспільства, культури, пов'язаної з  самобутністю, традиціями, досвідом, цінностями.

      Продовжуючи працювати так, як працювали раніше, ми не в змозі достатньо якісно виконувати головне завдання освіти - давати таку освіту, яка б дозволяла випускнику адекватно, природно сприймати дійсність, не виживати в суспільстві, а жити гідним життям, реалізовувати свої здібності.

      Інноваційні підходи до організації навчально-пізнавального процесу покликані подолати розрив між освітою і вимогами життя.

    Усі  інноваційні  технології, що запроваджуються в освіті, орієнтуються   на зміну кінцевого результату - виховання особистості. На жаль, до цього часу якісним результатом все ж таки вважається високий рівень засвоєння знань, умінь, навичок учнями, а соціальний компонент, що виражається ступенем самостійності у розв'язанні проблем  людського буття шляхом їх «вмонтовування» в реальність, залишається за межами уваги під час оцінювання якості освіти.

Інноваційні технології - це цілеспрямований системний набір при­йомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес на­вчання від визначення мети до одержання результатів. Система ґрунтується на внутрішніх умовах навчання. Тому "педагогічні технології" пов'язані з ідеями і досвідом психології, соціології, системного аналізу тощо.

Педагогічна технологія - це цілеспрямована система. Ми звикли до ви­значення мети навчання, виходячи з комплексного підходу поєднання освіт­ньої і виховної мети (Ю. Бабанський). Останнім часом особлива увага при­діляється розвиткові творчих здібностей учнів. Найбільш поширеним є когнітивний та гуманістичний підходи.

Сучасного викладача постійно хвилює проблема, як зробити так, щоб усім було цікаво на уроці, щоб усі були залучені до навчального процесу, щоб не залишилося жодного байдужого учня. Будь-який урок необхідно розробити як особливий, щоб  в учнів виникло прагнення дізнатися щось нове, а після закінчення уроку вони захотіли б знайти продовження почутого в додатковій літературі і на наступний урок прийшли також з бажанням та інтересом.

Урок вимагає від викладача великої підготовчої роботи. Це не просто налагоджена і продумана система прийомів і методів навчання, це система взаємовідносин викладача та учнів як учасників процесу пізнання навколишнього світу, де викладач – координатор, а учні - згуртований творчий колектив, який перебуває у постійному пошуку, і тому функція викладача – координувати та направляти творчий  потік  учнівської  пізнавальної діяльності.

Використання інноваційних технологій навчання є  вкрай важливим, тому що вони мають великий вплив на учнів.

         На уроці правознавства я використовую такі технології навчання:

1.    Інтерактивні технології кооперативного навчання: навчання в парах, ротаційні (змінювані) трійки, два – чотири – всі разом, «карусель»;

2.    Інтерактивні технології кооперативно - групового навчання: обговорення проблеми в загальному колі,  "мікрофон",   незакінчені речення,  мозковий штурм,   навчаючи – учусь,   вирішення проблеми.

3.    Технології ситуативного моделювання: симуляції,   спрощене судове слухання,  розігрування ситуацій за ролями.
    4.    Технології опрацювання дискусійних питань: методи – «Прес»,  "займи позицію",  "зміни позицію",   неперервна шкала думок,   дискусія,   дебати.

    5. Технологія проблемного навчання.

Для того, щоб охопити весь  необхідний  навчальний  матеріал і  глибоко його вивчити,  на уроках я застосовую  різні інтерактивні вправи.

         Однією з таких вправ  є  «Мозковий штурм».  Це  ефективний метод колективного обговорення,  пошук рішень шляхом вільного висловлювання думок всіх учасників.  Як свідчить практика,  шляхом «мозкового штурму» всього за кілька  хвилин  можна  визначити десятки  ідей.  Наприклад,  під час проведення уроку на тему «Правопорядок та правопорушення» для мозкового штурму пропонується  питання:  «Як визначити межу між пустощами та правопорушенням?». Серед відібраних ідей аналізуються ті, які найближчі до істини, і формується спільна думка. Демонструється увага  до  всіх,  кожен отримує  подяку за  запитання  чи  висновок. При ввченні теми «Правомірна поведінка та правопорушення» пропонується питання:  «Назвіть причини,  що спонукають до правопорушень?».  Учні опрацьовують текст підручника,  матеріал  з додаткових  джерел  і  разом  обговорюють  ідеї, які у них виникають.

Дуже важливо на уроках залучати всіх учнів. У цьому допомагають такі методи, як «Коло ідей», «Мікрофон».  При вивченні теми «Кримінальна відповідальність і кримінальні покарання» учні висловлюють свою позицію щодо того,  чи потрібно застосовувати смертну кару,  як вид покарання.  Обов’язково обґрунтовувати свою думку.

При  вивченні  теми   «Шлюб і сім’я» пропонується ситуація:  уявіть, що ви депутат Верховної Ради. Спробуйте  аргументувати прийняття Закону  про  шлюбний  вік 2012 року, який підвищує шлюбний вік для жінок до 18 років.

Проводиться робота  в малих групах.  Ця форма роботи корисна для формування навичок участі у дискусії. Більшості учнів легше висловитися в невеличкій групі.

Наприклад, групу можна розділити на 4  групи:  «історики», «економісти», «правознавці»  і  «екологи».  Кожна  група  готує  запитання сусідній по їх профілю, тобто 1) про історію розвитку держави; 2) про умови розвитку держави; 3) про принципи  державного устрою; 4) про екологічні проблеми держави.  Після опрацювання запитань відбувається обговорення.

Метод «займи позицію» допомагає вести обговорення дискусійного питання в групі. Він використовується  з метою надання учням  можливості висловитися  та  практикуватися в навичках спілкування. Таким способом обговорюється  проблемне питання з теми «Праця неповнолітніх»: з якого віку діти можуть працювати .

Метод «Прес» використовується у випадках, коли виникають суперечливі думки з певної проблеми і потрібно зайняти і аргументувати чітко визначену позицію щодо суспільної проблеми, яка обговорюється. Метод надає  можливість  навчитися аргументовано, в чіткій  і стислій  формі формулювати  і висловлювати  свою  думку з дискусійного питання.

Наприклад,  при вивченні  теми  «Державний лад» учні висловлюють свою позицію щодо  питання, якою республікою повинна бути Україна – президентською, парламентською чи змішаною.

Виявити різні позиції щодо певної проблеми або суперечливого питання дає можливість застосування методу дискусії. Для дискусії пропонуються суперечливі питання. Наприклад,  при  вивченні теми «Шлюб і сім’я» ставиться питання:  Чи потрібно укладати шлюбний договір? З метою розвитку навичок ведення дискусії застосовується  метод «Акваріум».  Такий метод можна застосовувати,  наприклад,  при вивченні  теми  «Історичний аспект виникнення держави».

Для  обговорення  пропонуються питання:

1.    Які  заходи  ви  можете  запропонувати  для  удосконалення 

демократії  в Україні?

         2.  Яка  теорія  виникнення  держави  є  найбільш  привабливою й переконливою?  Запропонуйте  аргумент  на  її  захист.  

         3.  Назвіть  приклади  проявів  влади  різних  видів,  що  мали місце  в літературних  творах,  які  ви  вивчали  на  уроках  української та  зарубіжних  

літератур.

Великий  інтерес  в учнів викликає  урок-вікторина.  Під час проведення такого  уроку  використовуються  запитання,  підготовлені самими учнями у групах  або ж запропоновані викладачем. Основною вимогою до запитань є їх  пізнавальність. Уроки-вікторини найчастіше проводяться  при  узагальненні  знань.

         Подобається учням працювати з методом „Семафор”, при якому учні мають навчитися обирати між кількома варіантами правильну відповідь. Цей метод використовую при вивченні різних форм власності, видів юридичної відповідальності, правоохоронних  органів, тощо.

На уроках з цивільного, трудового права я застосовую елементи імітаційного характеру, які проводяться без попередньої підготовки учнів. Наприклад: учні виконують ролі керівника підприємств і працівників, які хочуть влаштуватися на роботу. Вони визначають перелік документів, необхідних для працевлаштування  різних  категорій  населення.

На  етапі  закріплення  вивченого   матеріалу використовую кросворди та ігри: «Хто  більше  знає», «Поле  чудес»,  вікторини,  прийом  «П’ять речень»,  «Правовий ланцюжок», правовий диктант, «Роздягни капусту», «Чиста дошка», «Здолай правову скелю»  та інші.

Майже кожен урок починаю з проблемного питання, над вирішенням якого учні працюють протягом уроку і в кінці уроку обов’язково його вирішують. На уроках учні працюють і самостійно – з підручником, з документами, заповнюють таблиці, складають схеми.

Неможливо проводити сучасний урок без  інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).  Використання ІКТ  дозволяє  активізувати навчально-виховний  процес  на  уроках  через презентації,  анімаційні та графічні матеріали, аудіоматеріали, відеоматеріали.

Метод проектів є основною технологією формування ключових життєвих та предметних компетенцій учнів. Суть методу проектів полягає в досягненні дидактичної мети через детальну розробку навчальної проблеми, яка повинна завершитись реальним результатом - проектом. Учні працювали над такими проектами,  як  «Трудове право»,  «Місцеве самоврядування».

Використання презентацій учнів дозволяє перетворити завдання написання проектних робіт учнів у творчий процес, що передбачає велику аудиторію слухачів. Після перегляду проводиться презентаційне обговорення та визначення кращих робіт. Такий вид заняття сприяє підвищенню інтересу до навчання, допомагає удосконалити їх аналітичні, мовні навички, розвивають творчу фантазію.

Для більш глибокого засвоєння матеріалу і контролю знань використовую різного роду тести, які можуть бути у формі завдань і кількох відповідей, з яких потрібно вибрати правильний. Вони можуть бути представлені у вигляді малюнків,  зображень, фотографій. Способи роботи з тестами різноманітні: фронтальне чи індивідуальне опитування, самостійне виконання тестів.

         Впровадження ІКТ дає мені можливість:

         - підвищити темп уроку;

         - збільшити час для самостійної роботи учнів;

         - дозволяє перевірити засвоєння  теорії правознавства у всіх учнів;

         - поглибити  ступінь відпрацювання практичних умінь і навичок;

         - вести диференційовану роботу з учнями;

         - зацікавити предметом;

         - розвинути творчий потенціал учнів;

         - підвищити якість знань учнів.

Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи  за  урок. Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один із багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.

Я завжди намагаюсь організувати кожен урок так, щоб забезпечити не тільки засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, але й їх самостійну пізнавальну діяльність, що сприяє розумовому та загальнокультурному розвитку.  

Викладання правознавства методами інноваційних технологій на практиці вже показала позитивні результати: учні вміють самостійно опрацьовувати матеріал, знаходити необхідну інформацію, краще володіють практичними навичками роботи з додатковим матеріалом. Кожен учень навчається у свій спосіб і у своєму темпі. А це у свою чергу стимулює учнів до вивчення предмета, розвиває їх самостійність та самодисципліну, вміння мислити творчо. А такий учень буде вміти постійно навчатися; цікавитися та любити працювати над складними ситуаціями; вміти організувати великий обсяг інформації; вміти творчо та винахідливо розв’язати складні проблеми; не боятися проблеми або невдачі, а сміливо шукати вихід із будь-якої ситуації; готовий продуктивно співпрацювати з іншими у складі команди.

Таким чином, інноваційні технології додають навчальному процесу проблемний, творчий, дослідницький характер. Вони здатні стимулювати пізнавальний інтерес до правознавства, багато в чому сприяти відновленню змістовної сторони предмета й розвивати самостійну діяльність школярів. . В цілому, інтерактивне навчання правознавства сприяє виробленню в учня таких знань, умінь і навичок, особистісного досвіду, емоційно-ціннісного ставлення до права, які у подальшому зможуть забезпечити його комфортну й ефективну правову адаптацію та соціалізацію.            

Інноваційні технології  - це нові прогресивні методи навчання, що спрямовані на розвиток здібностей учнів до спільної діяльності нових безпрецедентних ситуаціях.

 Викладачеві, що використовує дані технології  на уроках, не слід забувати, що  вони дозволяють оптимізувати працю викладача, щоб навчальний процес став більше ефективним. Але в центрі навчального  процесу стоїть викладач, його живе слово.

Використана література

1. Вишковський І.В. Використання рольових ігор у викладанні громадянської освіти // Історія та правознавство.– № 16–18. – 2008. – С. 12–24.

2.  Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

4. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Наук.-метод. посібник /   О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К.: АСК., 2006. – 192 с.

Підвищення ефективності навчально-виховного процесу шляхом упровадження інноваційних технологій як засіб розвитку творчої особистості

Ковач Ярослава Василівна,викладач німецької мови,

ДПТНЗ «Білківський професійний аграрний ліцей»

Навчання з використанням інноваційних технологій якісно перевищує класичну освіту. Воно інтегрує процеси, які не можна об’єднувати в межах класичної освіти.

         Сучасне суспільство характеризується швидкими змінами в усіх сферах життя, що особливо впливає на розвиток інформаційного, зокрема й освітянського простору. Освітня сфера, яка є основоположницею формування світогляду, духовного становлення особистості, зазнає значних трансформаційних процесів. Простір, де стикаються нові цінності й технології, нові стилі життя, вимагає нових, сучасних освітніх підходів. Гуманізація освіти, її орієнтація на розкриття особистісного потенціалу зумовили виникнення й удосконалення нових освітніх технологій. Тому вимогою сьогодення стає апробація й упровадження інноваційних освітніх технологій у навчально-виховний процес. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року визначає запровадження освітніх інновацій як один із пріоритетних напрямів державної політики в освітній сфері.

         В умовах інформаційного суспільства традиційне навчання поступово втрачає свій сенс. Величезний потік інформації, яка старіє швидше, ніж учень закінчує школу, вже не можливо вмістити до шкільної програми. Втрачає сенс необхідність перенавантажувати пам’ять дитини додатковими знаннями, необхідно навчати учнів знаходити їх і користуватися ними. Тому дієвим інструментом поліпшення якості освіти визначають застосування компетентнісного підходу до освіти, який на перше місце ставить не поінформованість учня, а вміння на основі знань розв’язувати проблеми, які виникають у різних ситуаціях. Щоб навчити цього учня, потрібно змінити технологію навчального процесу  апробують та успішно впроваджують нові ідеї, технології, методики. Усвідомлення того, що викладач є організатором освітнього процесу, метою якого є пробудження й підтримання прагнення учнів до пізнання, спонукає викладачів  шукати шляхи підвищення інтересу учнів до навчання, урізноманітнюючи його зміст, форми та прийоми шляхом використання інновацій. Проте питання впровадження інноваційних технологій вимагає системності та серйозного науково-методичного підходу.

З упровадженням нових технологій було змінено й саму форму проведення уроків. У педагогічній практиці викладачів виникли нові форми уроків: урок-практикум, урок-пошук, урок-дискусія, урок-мандрівка, урок-панорама, урок-залік тощо.

 Перед сучасним навчальним закладом  дедалі гостріше постає завдання адаптації учнів до життя в інформаційному суспільстві шляхом формування відповідних компетентностей у процесі навчання. Щоб стати людиною ХХІ століття, сучасному учневі необхідно не лише оволодіти базовими комп’ютерними навичками, але й навчитися збирати та аналізувати інформацію, синтезувати нові знання, ефективно співпрацювати з людьми різних культур. Необхідно підвищувати мотивацію до навчання учнів і залучати їх до самостійної (індивідуальної чи групової) дослідницької роботи на базі комплексного використання інноваційних педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) із метою підвищення якості навчання учнів. Якщо за класно-урочною системою організація процесу навчання зазвичай проходить за схемою «викладач – підручник – учень», то в умовах сучасного інформаційного суспільства змінено методику традиційного навчання: вона зорієнтована на застосування комп’ютерних технологій і вносить докорінні зміни в стійку динамічну систему «учитель – учень», замінюючи її на систему «викладач – комп’ютер – учень», або «учень – комп’ютер – учень», або «учень – комп’ютер». Нова схема надає широкі можливості. Комп’ютерні технології відіграють нову роль у навчанні й викладанні, урізноманітнюють навчальний процес, дозволяють учням співпрацювати з носієм інформації, здійснювати вибір інформації, темп подання, компонувати матеріал і бути активними учасниками процесу навчання. Учитель перестає бути джерелом інформації. Він виступає посередником.

 Викладачі використовують готові програмні педагогічні засоби, власні презентації, електронні проекти, забезпечуючи мультимедійний супровід на. Кожен із застосовуваних інформаційних компонентів має власні засоби й дидактичні можливості, що спрямовані на забезпечення оптимізації процесу навчання. Це дає можливість не лише вивчати світ за допомогою текстів і зображень, а й створити активне кероване комунікативне середовище, у якому здійснюємо навчальний процес. Використання електронних засобів навчання дає вчителям необмежену творчу свободу.

Вони можуть самостійно обирати план проведення уроку, добирати додаткові матеріали до уроку, складати контрольні роботи, тести, розробляти завдання для здійснення як індивідуального, так і диференційованого підходів до учнів.

  

МЕТОДИЧНА КОМІСІЯ

ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Використання інноваційних технологій

на уроках інформатики

Сочка М. І., викладач інформатики,

ДПТНЗ «Білківський професійний аграрний ліцей»

Щоб підвищити в учнів інтерес до знань намагаюся  поєднувати в своїй роботі різні методи, прийоми та технології. А саме:

Групову (колективну) технологію.

Ця технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється в процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною, постійною і мобільною.

Наприклад, вивчення такої теми, як «Службове та програмне забезпечення» проводжу, використовуючи роботу в групах. Перед початком вивчення теми учні розподіляються в групи, кожній з яких повідомляється її тема. Кожна група отримує завдання підготувати та розкрити решті учням свою тему. Методи, форми, засоби для цього учні обирають самостійно. Вони опрацьовують теоретичний матеріал, готують презентації, підбирають тестові завдання, які потім я використовую для перевірки рівня засвоєння даного матеріалу. Роль кожного члена в групі розподіляється учнями також самостійно.

Така організація навчального процесу має ряд позитивних моментів:

·                    в ході такої підготовки в учнів формуються навички проведення наукового дослідження та його оформлення;

·                    навички пошуку, використання та опрацювання інформації з різних джерел і т.д.

Технологію індивідуалізації процесу навчання.

Це організація навчального процесу, при якій вибір педагогічних засобів та темпу навчання враховує індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їх здібностей та сформованого досвіду. Прикладом технології індивідуалізації процесу навчання є проектний метод.

Проекти можуть бути:

·                    особистісні, парні, групові (за кількістю учасників).

·                    короткочасні, середньої тривалості, довготривалі (за часом проведення).

Короткочасні проекти використовую в межах одного уроку, наприклад, при вивченні теми «Текстовий процесор», коли за обмежений час учні повинні створити статтю в газету з певної теми та оформити її засобами Microsoft Word.

Проекти середньої тривалості пропоную як залікові роботи в кінці певної теми. Так, після вивчення теми «Графічний редактор» учні повинні представити на оцінку власний проект по заданій темі, або по закінченні теми «Електронні презентації» учні демонструють свої презентації Power Point.

Довготривалі проекти виконували учні з високим рівнем навчальних досягнень на протязі, як мінімум, одного семестру, після чого здійснюють  їх захист. Наприклад це були  електронні підручники з різних навчальних предметів.

Використання методу проектів сприяє забезпеченню умов для розвитку індивідуальних здібностей та нахилів дитини, учить творчо мислити та інтелектуально вдосконалюватись. Він орієнтує учнів на самостійну, парну чи групову діяльність та активізацію навчання, при цьому реалізується творчий підхід до вирішення певної проблеми. Учень навчається самостійно планувати, організовувати й контролювати свої знання та дії.

Ігрові технології навчання.

Ще однією ефективною формою навчання є ділова гра.

Види ігор:

·  Навчальні, тренувальні, узагальнюючі;

·  Пізнавальні, виховні, розвиваючі;

·  Репродуктивні, продуктивні, творчі.

Доказом необхідності та актуальності впровадження елементів гри та змагання в шкільний процес навчання є те, що більшість дітей та дорослих не виносять рутинної роботи.

Високий ефект дають ділові ігри, спрямовані на розв’язання профільних задач.

Наприклад, під час вивчення тем «Текстовий процесор», «Електронні таблиці» учні працюють як представники фірм, рекламних агентств, організацій тощо. Учні створюють та представляють прайс-листи, рекламні проспекти, бейджики, візитки і т.д., подають фінансові звіти, таблиці й діаграми, що інтерпретують їхні фінансові успіхи.

На різних етапах уроку я застосовую такі елементи гри:

1.     «Розгадай кросворд».

2.     «Мозаїка» (потрібно з окремих фрагментів скласти програму з використанням процедури для розв’язування певної задачі).

3.     «Вияви фантазію» (наприклад, намалювати комп’ютер, використовуючи тільки певні геометричні фігури (трикутники, чотирикутники тощо)).

4.     «Урок інформатики моїми очима» (думки учнів на тему «Якби я провів урок інформатики»).

5.                   «Акваріум»  Такий вид діяльності на уроці допомагає вдосконалити навички роботи в малих групах. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже мають вправні навички групової роботи.

Об'єдную учнів у групи по 4—6 осіб і пропоную їм ознайомитись із завданням. Одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парта). Це необхідно для того, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню.

Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану мною проблему. Групі, що працює, для ви конання завдання необхідно:

·         прочитати вголос ситуацію;

·         обговорити її в групі, використовуючи метод дис кусії;

·          дійти спільного рішення за 3—5 хв.

Усі інші учні класу мають тільки слухати, не втру чаючись у процес обговоренім, спостерігають, чи від бувається дискусія за визначеними правилами. Після закінчення 3—5 хв група займає свої місця, а клас об говорює:

·  чи погоджуєтеся ви з думкою групи;

·  чи була ця думка достатньо аргументованою, до веденою;

·  який з аргументів ви вважаєте найпереконливі шим.

Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група та обговорює наступну ситуацію.

Усі групи по черзі мають побувати в «Акваріумі», і діяльність кожної з них мусить бути обговорена кла сом.

Засвоєння й закріплення матеріалу відбувається в кілька разів швидше, якщо використовується такий метод навчання, як ділова гра.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної активності за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів.

Які інтерактивні технології я використовую? Це:

1. «Мозковий штурм». Учні по черзі висловлюють всі свої думки, уяву, творчість шляхом вільного висловлення думок з приводу поставленого питання. Допомагає знайти кілька рішень з конкретної теми.

2. «Ажурна пилка». Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми.

Робота в змінних групах (парах) дає непоганий результат при вивченні нового матеріалу.

Наприклад, при вивченні теми «Електронні таблиці. Введення, редагування, форматування табличних даних» спочатку формується три групи. Перед кожною сформованою групою ставиться завдання – опрацювати новий матеріал. Наступний етап – робота в змінних групах для обміну одержаними знаннями. Пари тричі формуються з учасників різних груп. Таким чином кожен з учнів має змогу виступити як у ролі вчителя, так і в ролі учня. Це хороші умовидля розвитку самореалізації особистості учня.

3.  «Мікрофон». Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний “мікрофон”. Один учень може почати відповідь, а інший – доповнює, завершує відповідь.

4. «Навчаючись учу». Кожен учень отримує картку з частиною інформації з даної теми, опрацьовує її, доповідає однокласникам і вислуховує їх розповідь.

5. «Незакінчене речення» («кодування відповіді»). Учням пропонується перелік запитань у вигляді незакінчених речень та перелік відповідей. Діти повинні встановити відповідність між першим та другим списками.

Використання інтерактивних технологій можливість для фахового росту, для зміни себе, для навчання разом з учнями.

Але для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокрема, для того щоб охопити весь необхідний матеріла і глибоко його вивчити потрібно старанно планувати свою роботу, глибокого вивчити і продумати матеріал, сценарій уроку, ролі учасників, критерії оцінювання і т.д.

А це досить важко і не завжди вдається повною мірою.

Мультимедійні технології пов’язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій. У цих продуктах об’єднуються текстова, графічна, та аудіо анімація.

Сьогодні розроблені програми для підтримки навчання будь-якого предмету (математики, фізики, хімії, іноземних мов і т.д). При вивченні теми «Прикладне програмне забезпечення навчального призначення» ми приділяємо увагу таким програмам.

Використовуємо їх і при проведенні інтегрованих уроків, зокрема уроків математики та інформатики.

Дуже широко використовую контролюючі програми для проведення комп’ютерного тестування, яке підвищує мотиваційну складову набуття учнями нових знань.

Практичний досвід використання систем тестування показав, що результати тестування стимулюють пізнавальну активність учнів. Перевагою тест-програм є абсолютна об’єктивність в оцінці знань.

Тестування дозволяє перевірити весь обсяг знань з теми за короткий термін часу. Учні знаходяться у рівних умовах, високим є рівень надійності, об’єктивності.

Комп’ютер значно розширив можливості подання інформації. Застосування графіки, кольору, звуку, інших засобів мультимедіа дозволяє відтворити не тільки запитання тесту, а його оформлення.

Учні більш охоче відповідають комп’ютеру і якщо отримують невисоку оцінку, то мають велике бажання скоріше її виправити.

Але постійне використання тестування для контролю знань не є доцільним. Це призводить до того, що учні звикають до цієї форми контролю й через це не розвиваються. Крім того, тести не завжди враховують індивідуальні та психологічні якості учня.

Тому тестування не може розглядатись як абсолютний, універсальний метод контролю. Поряд з тестуванням слід використовувати традиційні засоби контролю (співбесіди, письмові контрольні роботи, колоквіуми, семінари і т.д.)

Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання «Як навчати, як створили умови для розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання». Як, залишаючись в рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості. Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології.

МЕТОДИЧНА КОМІСІЯ

 ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Використання інноваційних методів навчання

на уроках спецтехнології.

Осуська Л.І., викладач спецдисциплін,

ДПТНЗ «Білківський професійний аграрний ліцей»

Інноваційні технології швидко увійшли в усі галузі нашого життя. В зв'язку з цим виникає нагальна потреба використання інноваційних методів навчання під час вивчення спецдисциплін в ліцеї. Адже щоденно змінюється екологічна ситуація в світі,  законодавство, природа, погода. Інформація, подана в підручнику, перетворюється в застарілу ще під час видання підручника. Вивчення окремих дисциплін чи окремих тем з використанням інноваційних технологій, комп'ютерної техніки та найсвіжішої інформації, взятої з мережі Internet, - один із способів оптимізації та урізноманітнення навчально-виховального процесу. Чому сьогодні застосування комп'ютера в навчальному процесі вважають інновацією?

Під інноваціями в широкому змісті розуміється використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часу від зародження нової ідеї, створення і поширення нововведення і до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес. Саме використання персонального комп'ютера в навчальному процесі і є новою технологією в навчанні, нововведенням в учбовому процесі.

Внаслідок посилення демократичних тенденцій у житті суспільства освітні системи, як його значущі складові, почали переносити акцент із масових педагогічних явищ на особистість учня, вивчення можливостей і обставин її індивідуального розвитку, умов саморозкриття і самореалізації людини на різних етапах її життєдіяльності. Тенденція особистісної орієнтованості освітніх систем виявляється й у  педагоги, а педагог - технолог, педагог - майстер, педагог - новатор. Створення альтернативних типів навчальних закладів, визнання за кожною закладом права мати свій неповторний образ, працювати за авторськими програмами потребують педагогів з інноваційним мисленням, здатних усвідомлено взяти на себе відповідальність як за особистість іншої людини, що постійно розвивається, так і навчальні заклади, як системи, що теж перебуває у розвитку.

Ідея втілення інноваційних технологій в навчання передбачає досягнення мети високоякісної освіти, тобто освіти конкурентноздатної, спроможної забезпечити кожній людині умови для самостійного досягнення тієї чи іншої цілі, творчого самоутвердження у різних соціальних сферах.

Однак інноваційність, як дидактичний засіб чи система, має при цьому втілитися  у навчальні предмети. Реалізація ідеї створення інноваційних курсів і уроків виявляється не дуже легкою.

Ідея втілення інноваційних технологій в навчання стала останнім часом предметом інтенсивних теоретичних та практичних досліджень. Її теперішній етап характеризується як емпіричною спрямованістю - розробкою та проведенням педагогами інноваційних уроків різних профілів, так і теоретичною - створенням та вдосконаленням інноваційних та інтегрованих курсів, у ряді випадків поєднуючи численні предмети, вивчення яких передбачено навчальними планами. Інноваційні технології дають можливість, з одного боку, показати учням "світ у цілому", подолавши дисциплінарну розрізненість наукового знання, а з  іншого - звільнений за рахунок цього навчальний час використовувати для повноцінного здійснення профільної диференціації у навчанні.

За останні кілька років персональні комп'ютери перестали бути екзотикою і ввійшли в наше повсякденне життя. У нашій країні, як і в усім світі, йде витиснення "ручної" розумової праці комп'ютерною. 

Нові інноваційні та інформаційні технології наприкінці XX століття стали не тільки головною рушійною силою прогресу, засобом спілкування між державами, компаніями, університетами, новою формою торгівлі, але й потужним засобом навчання. Зараз майже всі учні України проходять у навчальних закладах ази інформаційної культури. За даними соціологічного дослідження для 68% підлітків комп'ютер є робочим інструментом, 12% використовують ПК  для розваг, для 18% - це можливість спілкуватися з друзями, а для 2 %  - можливість відключитися від дійсності.

Педагоги в результаті роботи зробили висновок, що використання інноваційних технологій в процесі навчання оптимізує процес викладання різних дисциплін у ліцеї. Особливо це видно під час проведення уроків з застосуванням комп'ютера. Це нова форма роботи, яка  викликає зацікавленість і учнів, і педагогів. Використання інноваційних технологій у процесі вивчення різних предметів у ліцеї дає змогу покращити зміст навчання, вдосконалити методи і форми навчання, активізувати та індивідуалізувати його. Але  слід підкреслити, що ніяка, навіть найдосконаліша комп'ютерна навчальна програма не замінить педагога. Тільки він повною мірою може керувати навчально-пізнавальною діяльністю учнів, залишаючись центральною фігурою навчально-виховного процесу.

Педагоги впевнилися в тому, що комп'ютерна мультимедійна навчальна програма, яка використовується на уроці, дозволяє: за  мінімум часу на уроці донести до учнів більший об'єм навчального матеріалу, ніж під час роботи з підручником, своєчасно поповняти теоретичні відомості новими фактами та подіями.

Великий інтерес учнів  викликають яскраві малюнки до теми, відео кліпи та голосовий супровід, що сприяє більш активному веденню дискусії під час обговорення теми. Учень комфортніше та розкутіше почуває себе під час проведення нетрадиційного уроку. Використання комп’ютерної  техніки сприяє більш вираженому індивідуальному підходу до кожного учня, особливо до того, у якого неповністю сформовані навчальні навички, тому що він тоді має змогу включитися в загальну дискусію. Завдяки використанню комп’ютерної техніки на уроках в учнів відпрацьовується логіка мислення, формується вміння самостійно виражати думки, підвищується емоційний рівень уроку, новий розвиток одержують стосунки учень - учень та  учень - викладач. Велике значення під час підготовки таких уроків має те, що полегшується робота вчителя під час підготовки до уроку.

Використання  комп’ютерних  мультимедійних програм, як елемента сучасного уроку, підвищує ефективність уроку, враховує індивідуальні особливості учнів.

 Отже, педагоги нашого ліцею, постійно впроваджуючи в навчання  інноваційні технології, зробили висновок, що використання інноваційних технологій в навчально-виховному процесі сприяє урізноманітненню форм уроку і може призвести до виникнення нової форми уроку, у якому головна роль буде відведена учням. При цьому робота педагога не знецінюється, а тільки полегшується. Під час використання на уроках інноваційних технологій педагог одержує задоволення від такого виду навчальної діяльності.               

Важливим аспектом інтелектуального розвитку учня є розвиток його образного мислення, що в процесі пізнання забезпечує виділення в об'єктах і явищах дійсності просторових властивостей і відношень (форми, величини, напряму тощо), створення на цій основі об’ємних образів та оперування ними в процесі розв'язування задач. Образне мислення є важливим компонентом будь-якої творчої діяльності, основаної на використанні рухливих, гнучких асоціацій.

Рівень розвитку образного мислення учнів має особливий вплив на ефективність засвоєння матеріалу під час його вивчення, що постійно вимагає створення образів і оперування ними. Проблема розвитку об’ємного мислення учнів потребує пошуку нових підходів до подальшого вдосконалення змісту, форм, методів і засобів навчання, оскільки від якості навчання залежить не тільки результат навчання, розвитку та виховання школярів, а й загальний рівень розвитку мислення учнів.

Розвиток образного мислення в процесі навчання передбачає використання спеціальних дидактичних прийомів, що створюють умови для вільного перетворення учнем чуттєвого матеріалу, його різнопланового застосування, «вичерпування» з нього різного емпіричного змісту.

Важливою особливістю образного мислення є перекодування та оперування образами, що виникають на різній наочній основі. Тому одним з методів підвищення ефективності навчального процесу, активізації та розвитку образного мислення учнів є реалізація такого дидактичного принципу, як наочність навчання, який передбачає створення учнем чуттєвого образу об'єкта, що вивчається. 

Для візуального подання навчальної інформації широкі можливості надає комп'ютерна техніка. Комп'ютер забезпечує подання наочно-образної, графічної інформації поєднано зі знаково-символьною, що дозволяє використовувати в навчальному процесі нові ефективні види наочності.

У рамках програмних засобів учень має змогу досліджувати різноманітні об'єкти, змінювати їх параметри, спостерігати й аналізувати результати своїх дій, робити висновки на основі своїх спостережень. При цьому в нього з'являються можливості для дослідницької, творчої діяльності, що сприяє формуванню пізнавального інтересу, активності, розвитку всіх форм мислення. 

Такий підхід до навчання дає наочні уявлення про поняття, які вивчаються, що сприяє розвиткові образного мислення, залишаючи учневі час на дослідницьку діяльність. Разом з тим очевидною є потреба розвиваючих вправ із залученням традиційних засобів навчання, гармонійного і педагогічно доцільного поєднання нових інноваційних технологій та традиційних методичних систем навчання.

Вважають, що завдяки використанню інноваційних технологій на уроках можна значно розширити коло навчальних задач, включаючи в навчальний процес задачі нового типу. Це здійснюється перш за все тому, що потужні обчислювальні можливості комп'ютерів надають змогу використовувати в навчальному процесі задачі з великим обсягом обчислювальної роботи, а графічні можливості персонального комп’ютеру дають змогу значно збільшити кількість задач, орієнтованих на розв'язування графічними методами.

Відмічають, що накопичення учнями візуальних понять за допомогою спеціальних програмних засобів сприяє розвитку вмінь виділяти головне в навчальному матеріалі, акцентує увагу учнів на змістовій стороні понять та явищ. Процес засвоєння нових знань з застосуванням персонального комп’ютеру проходить ефективніше, а одержані знання — набагато міцніші.

Надаючи можливість провести необхідний чисельний експеримент, швидко виконати потрібні обчислення чи графічні побудови, перевірити ту чи іншу гіпотезу, випробувати той чи інший метод розв'язування задачі, прикладні програмні засоби не вимагають великого обсягу знань і вмінь стосовно роботи з комп'ютером. Набутий нами досвід використання інноваційних технологій у процесі проведення уроків з різних предметів і аналіз отриманих результатів дозволяє сформулювати деякі загальні положення. Перш за все,  методика застосування інноваційних технологій  на уроках з різних предметів не може бути однаковою. Вона залежить від змісту навчального предмета, різних можливостей педагогічних програмних засобів, різного фахового рівня підготовки педагогів у галузі комп'ютерних технологій. Вирішальне значення мають також вікові особливості учнів.

На основі досвіду викладання різних предметів з застосуванням інноваційних технологій можна зробили такі висновки:

1. Використання інноваційних технологій істотно активізує і певною мірою полегшує сприйняття основ предмету.

2. Можна посилити курс вивчення предмета циклом лабораторних робіт з застосуванням інноваційних технологій для поглибленого розуміння дисципліни. В ідеалі весь курс може читатися в комп'ютерному класі з одночасним використанням дошки, відповідних викладок на ній і роботою на комп'ютері. 

3. Використання інноваційних технологій у процесі вивчення різних предметів не тільки поглиблює і поліпшує процес навчання, але й істотно впливає на закріплення навичок програмування в середовищі Ваsіс або Раsсаl.

Педагогічні інновації на уроках спецдисциплін

                     

Мельник І.М., викладач спецдисциплін,

ДПТНЗ «Білківський професійний аграрний ліцей»

Педагогічна інновація - процес створення, поширення й використання нових засобів (нововведень) для розв'язання тих педагогічних проблем, які до цього розв'язувались по-іншому.

Індивідуалізоване навчання є методом викладання, який ураховує внесок кожного учня до процесу навчання. Цей метод ґрунтується на думці, що не може бути двох учнів, які могли би брати участь у навчальних заняттях цілком однаково. На заняттях учні виявляють власні знання, ставлення, навички, особливості темпераменту тощо. Щоб досягти ефективного навчання (інакше кажучи, забезпечити зміни у кращу сторону), педагог повинен чутливо реагувати на ці розбіжності. Індивідуалізоване навчання зустрічається в чистому вигляді, коли педагог працює з учнем наодинці. Однак педагоги можуть засвоїти цілу низку методів підвищення рівня індивідуалізації на практиці, коли працюють з великою кількістю учнів.

Кооперативне навчання - педагогічна технологія, що застосовується в навчальній роботі учнів у групах і робить їх відповідальними за навчання один одного; при цьому кожен учень особисто підзвітний за своє власне навчання. Кооперативне навчання є синонімом терміна «спільне навчання».

Критичне мислення - підхід до такого розвитку мислення, при якому особлива увага приділяється вмінню сформулювати самостійні твердження або думки та їх ґрунтовній аргументації. Учні проявляють своє вміння критично мислити, коли в усній чи письмовій формі роблять інтерпретації (витлумачують щось) і підкріплюють це власними доводами. Критичне мислення використовується учнями рецептивно, коли вони аналізують чи коректно критикують аргументи інших людей.

Індивідуальний підхід - основа реалізації особистісно-зорієнтованого навчання. Методи індивідуалізованого навчання сприяють упровадженню принципів толерантності та рівноваги в навчальному середовищі, а також підвищенню ефективності навчання. Реагуючи на широкий спектр можливостей, стилів навчання, потреб та індивідуальних особливостей учнів, педагог демонструє, що прийняття розбіжностей є важливою соціальною цінністю. У рамках цього процесу викладач формує навички, необхідні для реалізації цих цілей на практиці. Протилежний підхід, який передбачає, що всі діти однаково реагують на певний метод навчання, сприяє конформізму, але часто виявляється менш ефективним при навчанні. При індивідуалізованому підході акцентується увага на участі самих учнів у процесі навчання та на досягненні впевненості, що навчання дійсно відбулось.

Індивідуалізоване навчання створює більш рівномірний баланс між потребами особистості та групи, забезпечуючи повноту та реальні шляхи впровадження демократичних цінностей (як для учнів, так і для педагогів). Це допомагає учням розвивати свій потенціал, оскільки вони можуть ставити собі цілі та досягати їх у процесі навчання. Уважно спостерігаючи за учнями та виявляючи їх інтереси та сильні сторони, педагог допомагає учням вирішувати їхні проблеми такими шляхами, які б відповідали їхньому стилю навчання. Чим сприймати учня як «чистий аркуш паперу», який педагог «заповнює» інформацією, індивідуальний підхід до навчання дозволяє розглядати учнів та педагога як партнерів, які разом закладають основи знань і цим самим забезпечують можливість з боку педагога допомогти учням повністю реалізувати їх потенціал, який є різним у кожного учня.

Індивідуалізоване навчання також допомагає поєднати учня та навчальну програму. Перш за все це допомагає педагогу визначити, що потрібно викладати. Це підтверджує висновок, що ідеї і теми навчальної програми повинні визначатись з врахуванням як інтересів і потреб учнів, так і вимог навчальної програми.

Що таке індивідуалізоване навчання?

·            Індивідуалізоване навчання повинно здійснюватись одночасно на кількох рівнях. У самому широкому значенні індивідуалізація може стосуватись цілої групи, оскільки кожна група є унікальним мікросуспільством із власними інтересам, уподобаннями, нормами поведінки тощо.

·            Індивідуалізоване навчання може стосуватись окремих груп - груп учнів - представників певних національних меншин, учнів з особливими освітніми потребами, обдарованих учнів тощо.

·            Нарешті, індивідуалізоване навчання необхідне окремим учням. Особливо це стосується тих, які знаходяться вище або нижче встановлених норм: обдаровані учні та учні з особливими освітніми потребами. Але навіть «звичайні» учні володіють індивідуальними особливостями, які педагогу треба спочатку виявити, а потім відповідно відреагувати на них, щоб забезпечити оптимізацію процесу навчання та розвитку. Такі індивідуальні властивості включають: сімейну культуру, вік, рівень розвитку, стать, стиль навчання, потреби, сильні сторони (можливості), темперамент, інтереси та самосприйняття.

Серед методів і способів індивідуалізованого навчання виділяють:

·            Попереднє планування. Хоча індивідуалізація часто відбувається спонтанно, для забезпечення ефективної індивідуалізації необхідне ретельне планування. Одним із методів планування індивідуалізації навчання є цикл навчання за принципом реагування. Цей процес включає в себе спостереження за учнями, аналіз результатів цих спостережень, постановку навчальних цілей, упровадження навчальних завдань, які допомагають досягти навчальних цілей, а також спостереження за впливом цих навчальних завдань при досягненні поставлених цілей. Якщо цілі були досягнуті, ставляться нові. Якщо цілі не були досягнуті, тоді навчальні завдання переглядаються.

·            Робота в малих групах є ще одним методом планування індивідуалізованого навчання. Будь-яка організована або напіворганізована діяльність може виконуватись у малих групах. Групи із 5-ти осіб є найбільш ефективними для занять.

·            Забезпечення гнучкості під час занять.

·            Ретельний підбір матеріалів.

·            Спонтанна індивідуалізація.

Кооперативне навчання стало популярним завдяки багатьом причинам: воно допомагає педагогам працювати у групі з великою кількістю учнів, удосконалює академічні досягнення та соціальний розвиток.

Важливість кооперативного навчання обумовлена кількома аспектами:

·            можливість установлення рівноправних партнерських стосунків між педагогом та учнем;

·            організація у процесі навчання продуктивної співпраці тих, хто навчається;

·            можливість практичної реалізації суб'єкт-суб'єктного й особистісного зорієнтованого підходів до організації педагогічного процесу.

Основними елементами кооперативного навчання є (згідно з Д. Джонсоном):

 Позитивна взаємозалежність - компонент такої ситуації, коли успіх кожного члена групи залежить від іншого учасника цієї групи. У позитивно взаємозалежних групах кожний учень має два обов'язки: він повинен знати обсяг навчального матеріалу і, крім того, повинен забезпечити вивчення цього матеріалу кожним іншим членом групи. Більше того, члени групи мають усвідомлювати значення цієї позитивної взаємозалежності й координувати свої зусилля з товаришами по навчальній групі.

Виявляється шляхом оцінювання кожного іншими членами групи. Це переслідує дві цілі. По-перше, якщо члени групи повинні допомагати один одному, то їм слід знати, хто потребує допомоги та якої. По-друге, кожний повинен знати, що група кооперативного навчання не є місцем, де інші виконують усю роботу, де можна «сховатись».

Члени групи перебувають у тісній близькості один до одного, діалог здійснюється так, що сприяє успіху. При цьому учні пояснюють, сперечаються, співпрацюють і пов'язують матеріал, вивчений сьогодні, з тим, який вони засвоїли раніше.

Учнів треба вчити лідерству, спілкуванню, формувати в них довіру до ближнього, прищеплювати навички вирішення конфліктів. Іншими словами, якщо в учнів немає соціальних навичок, кооперативне навчання багато в чому втрачає свою цінність. Уміння спільно працювати в малих групах є передумовою ефективної діяльності груп кооперативного навчання. До вмінь та якостей, потрібних для успішної роботи в малих групах, належать знайомство їх одним з одним, формування довірливих стосунків, правильне спілкування, сприйняття й підтримка кожного, конструктивне розв'язання конфліктів.

Обговорення членами кооперативних груп питання функціонування групи - наскільки ефективно вона працювала для розв'язання навчальних завдань. Ця форма діяльності, уважають учні, повинна використовуватись кожного разу, коли робота виконується у співпраці, оскільки вона є вагомим чинником поліпшення функціональності.

Критичне мислення - скоріше вміння, ніж знання, яке визначається такими характеристиками:

·            Критичне мислення - продуктивна й позитивна розумова діяльність. Люди, які вміють критично мислити, живуть активним життям, відчувають себе творцями та реформаторами свого життя. Майбутнє здається їм відкритим і залежним від їхньої волі, а не закритим і зумовленим наперед. Підходячи до всього критично, ми усвідомлюємо всю різноманітність цінностей, реакцій, суспільних структур.

·            Критичне мислення - це процес, а не результат. Мислити критично - означає постійно піддавати сумніву існуючі твердження. По своїй суті критичне мислення не може привести до логічного завершення, до статичності.

·            Ознаки критичного мислення різні в різних ситуаціях. Для деяких людей - це практично повністю внутрішній прихований процес, який проявляється в мові та письмі, але не відображається в їхньому житті. В інших - відображається в конкретних діях.

·            Критичне мислення провокується як позитивними, так і негативними чинниками. Уважається, що люди починають більше піддавати все сумнівам, переживши певні трагічні події. Проте перегляд картини світу може бути викликаний і радісними подіями - несподіваний успіх на роботі, закоханість тощо.

·            Критичне мислення раціональне й емоційне. Емоції є однією з рушійних сил критичного мислення. Піддаючи сумніву непохитні раніше переконання та цінності, людина не може не відчувати хвилювання. Люди отримують заряд бадьорості, відчувши себе в силах змінити щось у своєму житті.

Відповідно думки до М. Ліпмана, критичне мислення є «вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження, оскільки воно

а) засновується на критеріях,

б) є таким, що самокоректується,

в) впливає до контексту.

Він виділяє шість основних елементів:

·            Уміння мислити. Передбачає володіння певними прийомами, які в сукупності створюють перевірену на практиці ефективну методологію опрацювання інформації.

·            Відповідальність. Передбачає, що людина, звертаючись до інших, усвідомлює обов'язок надавати слухачам чи читачам доводи та приклади відповідно до прийнятих стандартів. Або, якщо ці стандарти її не влаштовують, піддавати їх сумніву за допомогою переконливої аргументації.

·            Формулювання самостійних суджень як продукт критичного мислення означає, що воно спрямоване на творчу мовленнєву діяльність, а не на репродуктивне мислення, що базується на жорстких алгоритмах і стереотипах.

·            Дуже важливими є критерії, до яких апелює, на які спирається критичне мислення. М. Ліпман уважає такими критеріями, наприклад, стандарти, закони, підзаконні акти тощо.

·            Самокорекція потребує, щоб людина використовувала критичне мислення як метод, звернений на її власні судження з метою їх виправлення чи покращення.

·            Використання загальних критеріїв не виключає уваги та чуйності до контексту.

·            Критичне мислення завжди діалогічне, тобто передбачає дискусії.

Складові критичного мислення:

·            Одна із центральних задач критичного мислення - це визначити, які твердження потребують перегляду. Найважливіше - це з'ясувати, які саме поняття, що сприймаються нами як належне, лежать в основі нашої системи цінностей, визначають нашу поведінку чи поведінку оточуючих.

·            При переоцінці уявлень про світ дуже важливо брати до увагу обставини, ситуацію. Самостійні на перший погляд рішення, судження людей так чи інакше відображають час і культурне середовище.

·            Пошук та оцінка можливих альтернатив старим переконанням. Мислити критично означає розвиток здатності знаходити та оцінювати альтернативні життєві принципи.

Отже, формування професійних компетенцій для впровадження активних методів навчання, що забезпечують особистісно-зорієнтований підхід і розвиток критичного мислення, є важливим елементом професійного розвитку педагогічних працівників.

МЕТОДИЧНА КОМІСІЯ

БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Використання інноваційних методів навчання

на уроках виробничого навчання

Орос І.О., майстер виробничого навчання,

ДПТНЗ «Білківський професійний аграрний ліцей»

      Звичайний викладач підносить істину, гарний учить її знаходити.

                                                                                                       (А. Дистервег) 
          Інновації (італ. іnnovatione - новизна, нововведення) - нові форми організації діяльності і управління, нові види технологій, які охоплюють різні сфери життєдіяльності людства.
          Педагогічні інновації - особливі форми педагогічної діяльності і мислення, які спрямовані на організацію нововведень в освітньому просторі або процес створення, упровадження і поширення нового в освіті.

      Сучасна людина, щоб почувати себе у світі комфортно, повинна вчитися постійно, навчання для неї повинно стати природною й цікавою справою. Державні навчальні заклади повинні формувати здібності в учня діяти й бути успішним у ситуаціях відкритого сучасного суспільства, що динамічно розвивається, формувати цілісну систему універсальних знань, умінь, навичок, а також особистої відповідальності учнів, формувати ключові компетентності, що визначають сучасну якість освіти.

      Сучасні роботодавці зацікавлені в такому працівникові, який:
         - уміє думати самостійно, вирішувати різноманітні проблеми і застосовувати отримані знання в практичній діяльності;
         - має критичне і творче мислення;
         - володіє багатим словниковим запасом на основі глибокого розуміння гуманітарних знань;
         - є комунікабельним, контактним серед різних соціальних груп;
         - уміє запобігати конфліктним ситуаціям, уміло виходити з них.
         Сучасне життя висуває свої вимоги й вимагає від педагогів активно використовувати інноваційні технології в навчальному процесі. Саме їх застосування здатне забезпечити єдність освітніх, розвиваючих і виховних функцій. Ми живемо в цікавому, історично складному часі, будуємо національну модель навчання, що є частиною світового навчального простору. І саме тому час жадає від нас пошуку нових форм роботи на уроці. У сучасному навчальному закладі для рішення цього завдання застосовуються численні інноваційні технології, такі як:

- інтерактивні технології;

-інформаційно-комунікаційні технології;

- технології диференційного навчання;

- проблемного навчання;

- ігрові технології та інші.

      Застосування цих технологій сприяє розвитку пізнавального інтересу учнів, інформаційному збагаченню та формуванню в них необхідних здібностей, орієнтує на одержання подальшої освіти з використанням сучасних технологій навчання, створює умови для підвищення й доступності освіти.

      Інформаційно-комунікативні технології, дозволяють розробити наочне методичне та дидактичне забезпечення уроків виробничого навчання. На таких уроках учні можуть не тільки пізнати нові прийоми і навички роботи, але й закріпити практично ці нові набуті знання на практиці , швидко перевірити свої знання, виконати тренувальні завдання тощо. Виділяють наступні типи уроків за способом використання інформаційних технологій:

      • Уроки, на яких комп’ютер використовується в демонстративному режимі – один комп’ютер на вчительському столі + проектор;

      • Уроки, на яких комп’ютер використовується в індивідуальному режимі – урок у комп’ютерному класі без виходу в Інтернет;

      • Уроки, на яких комп’ютер використовується в індивідуальному дистанційному режимі – урок у комп’ютерному класі з виходом в Інтернет.

      Мета інтерактивного навчання – створювання комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість. Потрібно пам’ятати, що суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес повинен бути постійно наповнений активною взаємодією всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємонавчанні: педагог – учень, учень – учень.

      Диференційне навчання передбачає :

- творчі завдання;

 - надання учням права вибору змісту, методів і форм навчання;

 - колективні форми навчання;

 - поєднання репродуктивних, проблемно-пошукових методів навчання;

- акцентування успіхів кожного учня ;

- спостерігання за просуванням його в навчальній діяльності та ін.

         Методичні умови диференційного навчання:

         1) врахування індивідуально-психологічних особливостей учнів;

         2) система диференційних завдань;

         3) індивідуальна і групова організація навчальної діяльності;

         4) оволодіння викладачем методикою диференційного підходу на професійному рівні.

      Мета проблемного типа навчання не тільки в засвоєнні результатів наукового пізнання, системи знань, але й самого процесу отримання цих результатів, формування пізнавальної самостійної діяльності учня і розвиток його творчих здібностей. Торкаючись більш докладно сутності проблемного навчання, перш за все слід визначити, що воно ґрунтується не на передачі готової інформації, а на сприйманні учнями нових знань та умінь за допомогою розв’язання теоретичних і практичних проблем. Суттєвою особливістю проблемного навчання є дослідницька діяльність учнів, яка передбачає постановку питань-проблем, формулювання гіпотез і перевірку їх у ході розумових і практичних операцій .

      Дуже вдало використовувати на уроках ігрові технології, особливо в державних навчальних закладах. Учні із задоволенням приймають участь, бо гра - це світ в якому живе дитина. Граючи, вони не помічають, як засвоїли новий матеріал. За допомогою ігор наші учні вчаться будувати і конструювати, причому кожний учень має змогу вчитися у своєму стилі. Гра стимулює процес пізнання і навчання учнів. А також привчає їх до сумлінної праці. У процесі гри в учнів виробляються навички зосередження, самостійного мислення, розвивається увага, дисципліна. Введення в урок ігор чи ігрових моментів робить навчання цікавішим, створює в учнів бадьорий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Таким чином, розвиток пізнавального інтересу учнів, яке основане на фундаментальних роботах дидактиків, в сучасних умовах успішно доповнюється інноваційними технологіями, які дозволяють учням і педагогам більш ефективно вирішувати поставлені перед ними завдання.

         Рушійною силою інноваційної діяльності є педагог як творча особистість. Творчий викладач, вихователь має широкі можливості і необмежене поле для інноваційної діяльності, оскільки на практиці може експериментувати і переконуватися в ефективності методик навчання, коригувати їх, здійснювати докладну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу, пропонувати нові технології та методи навчання. Основна умова такої діяльності - інноваційний потенціал педагога.
         Інноваційний потенціал педагога - сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, який виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність.

Вплив інноваційних технологій

на якість знань з виробничого навчання

             

Попович І.О., майстер виробничого навчання,

ДПТНЗ «Білківський професійний аграрний ліцей»

  « Завдання педагога – не передавати знання предмета учневі, а через прихильність, емоції, уяву та терпеливість розбудити нестримне бажання  пошуку відповідей, які збагачують його власне життя і надають йому сенсу».

                                                      Нейтен Пусі

         Головне завдання педагога  - дати учням міцні знання відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики.  Як відомо, що перед педагогом стоїть завдання не лише дати учням міцні знання і навички із спецпредметів, а й розвинути їх мислення, зацікавити опануванням обраної професії, активізувати їх пізнавальну діяльність, привчити працювати самостійно щоб, закінчивши ліцей, вони змогли  застосувати знання  в їхньому житті, показати результати навчання на практиці.

         Виконуючи ці завдання, кожен педагог реалізує різні освітньо-виховні можливості предмета, спираючись на свій досвід і особливості свого стилю роботи.

         Педагог у групі зустрічається з різними учнями. Одні учні замкнуті, мовчазні, інші - комунікабельні, розкуті. В одних розвинута потреба в знаннях, вони швидко засвоюють навчальний матеріал, інші байдуже ставляться до навчання. Ми повинні  вчасно розпізнати психологічні особливості учнів і організувати роботу на уроці так, щоб кожен з них працював у міру своїх здібностей. Від їхньої активності і зацікавленості залежить ефективність  і результат навчально-виховного процесу.

         Ступінь активності учнів є реакцією на методи і прийоми роботи педагога. Правильний підхід до вдосконалення методів і засобів навчання варто будувати на науковій основі, розглядаючи навчання як цілеспрямований організований процес взаємодії, співробітництва педагога й учнів, покликаний озброювати їх науковим світоглядом, знаннями й уміннями.

         Однак не завжди інформація, що подається, цікава учням. Деякі не слухають, а за перевірні роботи одержують низькі бали. Ті ж, які відповідають добре, не завжди розуміють основну суть  матеріалу. Виходить, чим більше інформації одержують учні, тим менший ефект.

         Чому так відбувається? Звичайно, учні не всі однаково сприймають матеріал, чималу роль відіграє і їхній вік. Та й більшість педагогів навчають своїх учнів у найбільш зручному для себе стилі, навіть якщо цей стиль не є ефективним. Існує багато стилів навчання і різні рівні інтелекту. Усі способи вимагають докладного розписування видів діяльності. Плануючи уроки  заздалегідь, можна підібрати необхідні прийоми і технічні засоби. Якщо вдасться чітко визначити навчальні завдання і заздалегідь підготувати необхідні для уроку матеріали, можна охопити активною діяльністю більшість учнів.

          Аналізуючи результати навчальних досягнень в кінці семестру чи року, ми бачимо, що ті зусилля які ми прикладали цілий рік не завжди дають ті результати, які б ми хотіли бачити.

         Нам потрібно виявити чинники, які впливають на  ефективність навчання і результати успішності учнів.

         Вправа «Коли  учні навчаються  ефективно  і результативно?»

1. Коли мають мотивацію до навчання.

         •  Найважливішим джерелом мотивації є потреби й інтереси учнів.

         •   Педагог зобов'язаний зміцнювати мотивацію учнів.

2.  У приємній комфортній обстановці.

         •   Педагог має створити сприятливу атмосферу, яка б викликала бажання до взаємодії.

3.  Коли використовуються методи, що відповідають різним стилям і технікам навчання.

         • Педагог має пам'ятати, що індивідуальні особливості і відмінності в стилях навчання формуються і поглиблюються з віком.

         •  Необхідно використовувати різноманітні методи і техніки так, щоб донести ідею до всіх учнів, задовольнивши їхні індивідуальні потреби:

         -  звертатися до учнів з аудиторним сприйняттям;

         - писати на дошці чи плакатах для учнів із зоровим сприйняттям;

         -  використовувати рольові ігри для учнів-практиків.

4. Коли використовуються їхні знання й уміння.

         •  Педагогу необхідно:

         - спиратися на знання й досвід учнів;

         -  створити умови для обміну знаннями й досвідом;

         -  не ставити під сумнів знання й уміння учнів, тому що це може викликати протест проти засвоєння нового матеріалу.

         •  Варто вказати на нові ситуації й умови як приклад для використання нових методів

5. Коли досягаються успіхи.

         •  Для цього необхідно:

         -  розробляти завдання з високою імовірністю досягнення успіху, з мінімальним ризиком поразки;

         - уникати порівнювати учнів між собою;

         - усвідомлювати, що кожен учень має свій стилі навчання.

6.  Коли мають можливість використовувати нові  знання на практиці.

         •   «Практика робить майстра» - повторюйте це учням!

7. Коли цілком залучаються до процесу навчання.

         •   Педагог пропонує учням бути «дійовими особами», а не тільки «спостерігачами».

         •   Педагог використовує різноманітні методики передусім ті, де необхідно виявити інтелект (вирішення проблем, приклади з практики), емоції (ігри, рольові ігри, обговорення), фізичний розвиток (ігри-розминки, рухливі ігри й інше).

         Педагог використовує інтерактивні методи навчання.

8. Коли мають досить часу для засвоєння нових знань і вмінь.

         Раціонально використовувати виділений час.

9.  Коли можуть побачити використання отриманих знань на практиці.

         •  Питання, що розглядаються на уроці, повинні бути максимально наближені до реального життя учнів.

         Все  вищесказане, на мою думку,  впливає на ефективність навчання.             

         Для педагога основним є урок. Але не просто урок, а ефективний урок, тобто корисний для  інтелектуального розвитку  кожного учня.

         Якщо  урок ефективний, а краще високоефективний, то результати  учнів теж  на достатньому і високому рівні.

      Учнів бажано навчити відповідати за результати своєї праці. Тоді в них виникає побоювання перед негативною оцінкою. Взагалі  рекомендується не ставити низьких балів за результат учнівської роботи. Безумовно, учень помиляється. Краще буде, коли педагог на ці погрішності зверне увагу позитивно: «Не хвилюйся, наступного разу ти виконаєш краще», «Тут вкралась помилка, але я вірю, в майбутньому ти знайдеш правильну відповідь».

          Після закінчення уроку педагог проводить підсумкове оцінювання в балах.

         У сучасній педагогіці є таке поняття, як рефлексія (роздуми, аналіз власних думок і переживань, сумніви).

         Цьому бажано навчити учня, і тоді критерій - самоконтроль учнів - знайде своє місце в оцінюванні ефективності уроку.

         Досягнення мети уроку. Дидактична мета, яку ставить перед собою педагог -  це засвоєння знань, формування вмінь і способів дій на уроці з теми, яка вивчається. Досягнення такої мети характеризується рівнем засвоєння знань, якому відповідають одержані бали.

      Виховна мета досягається за рахунок соціалізації мислення в процесі взаємодії та формується, виходячи зі змісту уроку.

      Розвивальна мета закріплює позитивну поведінку дитини, формує культуру людських стосунків. Головна ж мета сучасного уроку  - розвиток інтелекту, мислення і творчості дитини, що в основному досягається за допомогою творчих методів навчання і виховання.

      Наприкінці уроку обов'язково має бути підсумований кінцевий результат.

Шляхи  підвищення результативності учнів на уроках:  

         І. Підвищення  ефективності уроку:

         •   чітке визначення освітньої мети, виховних і розвивальних завдань кожного уроку. Учень повинен знати, якими знаннями, навичками та вміннями він повинен оволодіти на уроці;

         •   мотивацію учіння учнів: головне - це формування і розвиток пізнавальних інтересів;

         •   залучення учнів до активної пізнавальної діяльності на кожному уроці (виконання пізнавальних проблемних завдань), логічних операцій - організацію та проведення самостійних творчих робіт, які сприяють глибокому та свідомому засвоєнню знань.

         ІІ. Підвищення результативності :

·        чітка цілеспрямованість;

·        достатнє організаційне та матеріальне забезпечення;

·        оптимальний психологічний режим;

·        темп і ритм роботи;

·        системна послідовність і наступність навчальних операцій, їх завершеність;

·        економія часу;

контроль і самоконтроль; закріплення і розвиток знань і вмінь учнів.